Nominee director, nominee shareholder та польська заборона використання «підставної особи» — порівняльний аналіз і межі законної конфіденційності бізнесу
1. Вихідна точка: два різні правові світи
У практиці транскордонної господарської діяльності дедалі частіше стикаються два різні підходи до одного й того самого питання: хто насправді стоїть за компанією?
В англосаксонських юрисдикціях — у Сполучених Штатах Америки, зокрема в штатах Делавер, Невада чи Вайомінг, а також на Кіпрі та в Панамі — інститут nominee director та nominee shareholder є законним рішенням, яке широко пропонують юридичні фірми та компанії, що надають корпоративні послуги.
У Польщі аналогічний механізм, який у практиці часто називають «słup» («підставна особа») або «фігурант», може розглядатися як інструмент обходу законодавства, а в певних конфігураціях — як елемент протиправної діяльності.
Це породжує фундаментальне питання, яке повинен поставити собі кожен підприємець, що планує міжнародну структуру:
чи те, що за кордоном є стандартною корпоративною послугою, яка входить до звичайної пропозиції registered agent, після перенесення на польський правовий ґрунт автоматично стає правопорушенням або злочином?
Відповідь не є однозначною.
Вона залежить насамперед від того, на якому рівні структури відбувається формальне «підставлення» іншої особи та якою є реальна мета такого механізму.
У цій публікації ми систематизуємо цю проблематику, звертаючись до положень:
- Ordynacja podatkowa — Податкової ординації Польщі
- польського Закону про протидію відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (далі — «Закон AML»)
- Kodeks spółek handlowych — Кодексу комерційних товариств Польщі
- Kodeks karny — Кримінального кодексу Польщі
- Kodeks karny skarbowy — Кримінально-фіскального кодексу Польщі
а також до конкретної практики загальних та адміністративних судів.
Читайте також польською: Fikcja faktycznego zarządu i wspólnika – problemy prawne w strukturach międzynarodowych
2. Законний nominee у системах common law
2.1. Сполучені Штати Америки
У більшості штатів США, а особливо в Делавері, розкриття особи фактичного власника компанії (beneficial owner) не є умовою її реєстрації.
Торговий реєстр, який веде Secretary of State, вимагає зазначення registered agent, тоді як дані учасників компанії або особи, яка фактично здійснює управління, можуть не відображатися у відкритому реєстрі штату.
Функцію формального директора (nominee director) або формального учасника/акціонера (nominee shareholder) у такому разі виконує третя особа, яка діє на підставі окремої довірчої угоди — nominee agreement або declaration of trust.
Такий документ детально визначає, що фактичні рішення приймає бенефіціар, а nominee зобов’язується діяти відповідно до його інструкцій.
З погляду корпоративного права така конструкція може бути повністю законною — за умови, що вона не використовується для відмивання коштів, фінансування тероризму, обходу санкцій або податкового шахрайства.
Такі дії окремо регулюються та можуть бути криміналізовані федеральним законодавством, зокрема положеннями Corporate Transparency Act, який запровадив обов’язки щодо звітування про beneficial ownership до FinCEN.
При цьому інформація про фактичних власників не є загальнодоступною та передається відповідним органам державної адміністрації.
2.2. Кіпр
Кіпрська модель nominee services є одним із найбільш відомих і широко використовуваних інструментів міжнародного корпоративного структурування.
Водночас, з огляду на членство Кіпру в Європейському Союзі, ця юрисдикція підпадає під європейські стандарти AML, що робить її порівняння з Польщею особливо цікавим.
Правовий механізм ґрунтується на чіткому розмежуванні двох площин.
Registrar of Companies — Реєстр компаній Кіпру відображає формально зазначених осіб, зокрема в реєстрах директорів та учасників компанії, тоді як відносини між nominee та фактичним бенефіціаром можуть додатково регулюватися приватною документацією, зокрема Declaration of Trust.
Nominee director формально виконує функцію органу управління та несе пов’язані з нею законодавчі й фідуціарні обов’язки перед компанією. Водночас відносини між сторонами можуть регулюватися окремим Director’s Service Agreement, а питання відповідальності — відповідними договірними механізмами, зокрема Deed of Indemnity.
Кіпрське законодавство, однак, не передбачає повної свободи у наданні таких послуг.
Відповідно до законодавства про запобігання та протидію відмиванню коштів і фінансуванню тероризму (Prevention and Suppression of Money Laundering and Terrorist Financing Law), фідуціарні та корпоративні послуги, включаючи відповідні nominee services, підлягають регуляторним вимогам та професійному нагляду.
KYC та ідентифікація фактичного бенефіціара на Кіпрі
Такі послуги можуть надаватися суб’єктами, що діють у межах відповідного регуляторного режиму та перебувають під наглядом, зокрема:
- Cyprus Securities and Exchange Commission (CySEC)
- Cyprus Bar Association — Кіпрської асоціації адвокатів
- Institute of Certified Public Accountants of Cyprus (ICPAC)
Такі суб’єкти зобов’язані провести належну процедуру KYC та ідентифікувати фактичного бенефіціара ще до початку співпраці — незалежно від того, які дані відображаються у відкритих корпоративних реєстрах.
Ключове значення для оцінки законності цієї моделі має також функціонування на Кіпрі окремого Beneficial Ownership Register — Реєстру фактичних бенефіціарних власників.
Обов’язок ідентифікації фактичного бенефіціара існує незалежно від корпоративної конструкції із застосуванням nominee.
Поняття beneficial owner охоплює особу, яка фактично володіє або контролює компанію, зокрема безпосередньо чи опосередковано через інші корпоративні або договірні механізми.
Це означає, що використання nominee shareholder саме по собі не усуває обов’язку встановлення особи, яка фактично контролює структуру.
За невиконання відповідних обов’язків або надання неправдивої інформації можуть наставати передбачені законодавством наслідки для компанії та відповідальних за виконання цих обов’язків осіб.
Доступ до інформації про фактичних бенефіціарів також підлягає правилам, що випливають із європейського законодавства та практики, зокрема сформованої після рішення Суду Європейського Союзу у справах C-37/20 та C-601/20.
Що це означає на практиці?
Nominee на Кіпрі може забезпечувати певний рівень конфіденційності у звичайному господарському обороті, але не звільняє від обов’язку розкриття фактичного бенефіціара уповноваженим органам, банкам та іншим зобов’язаним установам.
Відповідна інформація може також мати значення в межах міжнародних механізмів обміну податковою інформацією та звітності, зокрема CRS, DAC6 або DAC7, якщо виконуються передбачені законодавством умови їх застосування.
Саме тому використання nominee як інструменту приховування фактичного бенефіціара від регулятора, банку чи податкового органу є принципово іншим явищем, ніж законне використання цієї конструкції для обмеженої корпоративної конфіденційності.
Nominee services можуть бути елементом законної міжнародної корпоративної структури, але не повинні використовуватися як механізм обходу обов’язків AML, податкового законодавства чи правил щодо встановлення beneficial owner.
2.3. Панама
Панамське корпоративне право, фундаментом якого залишається майже столітній Закон № 32 від 1927 року (Ley 32 de 1927), створений за зразком корпоративного законодавства штату Делавер, протягом десятиліть пропонувало один із найбільш ліберальних у світі режимів реєстрації компаній (sociedad anónima) — без вимоги щодо наявності місцевого учасника чи директора, з мінімальними вимогами до розкриття інформації та можливістю використання акцій на пред’явника.
Однак протягом останнього десятиліття ця історична модель зазнала істотної трансформації під тиском FATF, OECD, а також унаслідок скандалу Panama Papers 2016 року.
Акції на пред’явника та обов’язкова ідентифікація бенефіціара
По-перше, Закон № 47 від 2013 року (Ley 47 de 2013) запровадив обов’язкову іммобілізацію акцій на пред’явника. Починаючи з 2015 року, кожен власник такої акції зобов’язаний передати відповідний сертифікат ліцензованому custodian — юридичній фірмі, банку або трастовій компанії — разом із письмовою заявою, що розкриває особу фактичного бенефіціарного власника.
Таким чином, акції на пред’явника формально продовжують існувати, однак втратили свою первинну анонімну природу — їх вільний обіг без відповідної реєстрації у custodian сьогодні є неприпустимим.
Реєстр кінцевих бенефіціарних власників у Панамі
По-друге, Закон № 129 від 17 березня 2020 року (Ley 129 de 17 de marzo de 2020) створив Єдину систему реєстрації кінцевих бенефіціарних власників (Sistema Único de Beneficiarios Finales).
Закон поклав на resident agents, тобто юридичні фірми, які виконують функцію передбаченого законом реєстраційного агента кожної панамської компанії, обов’язок збирати та передавати до Superintendencia de Sujetos No Financieros інформацію про фізичну особу, яка здійснює фактичний контроль над компанією, зокрема володіє щонайменше 25% часток або голосів.
Відповідна інформація має бути подана протягом 30 робочих днів з моменту реєстрації компанії або зміни даних про бенефіціара.
На відміну від польського чи кіпрського реєстру бенефіціарних власників, панамський реєстр не є публічним навіть частково.
Доступ до нього мають виключно відповідні органи фінансового нагляду, прокуратура та підрозділ фінансової розвідки (UAF), а інформація зберігається протягом усього періоду існування компанії та ще п’ять років після її ліквідації.
Закон передбачає фінансові санкції для resident agent, який не виконав обов’язок щодо реєстрації або актуалізації даних. Якщо клієнт відмовляється розкрити інформацію про фактичного бенефіціара, resident agent зобов’язаний відмовитися від виконання цієї функції щодо відповідної компанії.
Бухгалтерська документація та реальна господарська діяльність
По-третє, Закон № 52 від 2016 року (Ley 52 de 2016) та Закон № 254 від 2021 року (Ley 254 de 2021) поклали на панамські компанії обов’язок вести та зберігати бухгалтерську документацію, яка підтверджує реальні господарські операції.
Метою цих змін було, зокрема, обмеження використання компаній-оболонок, які не мають жодної реальної економічної присутності чи господарської діяльності.
Наслідком проведених реформ стало виключення Панами з так званого «сірого списку» FATF у жовтні 2023 року.
Таким чином, панамська модель, подібно до кіпрської, ґрунтується на розмежуванні ринкової конфіденційності та регуляторної прозорості.
Відмінність полягає в тому, що панамський реєстр бенефіціарних власників за своєю конструкцією є непублічним навіть в обмеженому обсязі, а обов’язок перевірки та розкриття інформації про фактичного бенефіціара законодавчо покладено передусім на resident agent, а не безпосередньо на саму компанію.
Водночас варто підкреслити застереження, яке прямо формулюють і самі панамські корпоративні консультанти: така структура призначена для підприємців, які здійснюють реальну транскордонну господарську діяльність, а не для осіб, які прагнуть отримати анонімність з метою ухилення від оподаткування або відмивання коштів.
Панама бере участь в автоматичному обміні податковою інформацією (CRS) нарівні з Кіпром та більшістю держав OECD.
2.4. Спільний знаменник трьох юрисдикцій
Порівняння США, Кіпру та Панами демонструє чітку закономірність: сьогодні жодна з цих юрисдикцій не пропонує повної та абсолютної анонімності перед державою.
Цей етап глобальної історії offshore-структур фактично завершився разом із хвилею реформ після Panama Papers (2016), запровадженням європейських директив AML та американського Corporate Transparency Act.
Те, що залишилося і водночас відрізняє ці системи від польського підходу, — це послідовне розмежування двох категорій адресатів інформації про фактичного бенефіціара:
1. Ринок — контрагенти, конкуренти, громадськість.
2. Регулятор — реєстраційні органи, органи AML, податкова адміністрація та інші уповноважені державні інституції.
Nominee director та nominee shareholder — як інститути, що функціонують у відповідному правовому та регуляторному середовищі, можуть базуватися на внутрішніх довірчих договорах та одночасно поєднуватися з окремим законодавчим обов’язком повідомлення про фактичного бенефіціара до непублічного або обмеженого реєстру.
Саме в цьому полягає ключова ідея такої моделі конфіденційності:
щодо ринку — так, щодо держави — ні.
Чи існує, відповідно, правовий простір, у межах якого польський підприємець також міг би скористатися подібним механізмом — наприклад, зареєструвавши кіпрську або панамську проміжну компанію з nominee на рівні торгового реєстру — і водночас не наражатися на кримінальну чи адміністративну відповідальність у Польщі?
До цього ключового питання ми повернемося в наступній частині публікації — у розділі, присвяченому CRBR (Центральному реєстру фактичних бенефіціарів Польщі), а також у підсумковому аналізі.
3. Польща: чому використання «підставної особи» є незаконним
У польській правовій системі не існує окремого, законодавчо визначеного інституту «номінального члена правління» у розумінні цивільного права. Призначення особи до складу правління породжує повні організаційно-правові наслідки, які не можуть бути обмежені щодо третіх осіб внутрішніми домовленостями про те, хто насправді приймає рішення.
Іншими словами: польське право не знає поняття «формального» члена правління як окремої категорії особи з обмеженою відповідальністю. Воно знає лише члена правління — повноправного та такого, що несе повну відповідальність у межах, передбачених законодавством.
3.1. Цивільно-правова відповідальність — ст. 299 KSH
Ключова для цієї проблематики ст. 299 Кодексу комерційних товариств Польщі (Kodeks spółek handlowych, KSH) встановлює субсидіарну та солідарну відповідальність членів правління товариства з обмеженою відповідальністю (sp. z o.o.) за його зобов’язання, якщо примусове виконання щодо самого товариства виявиться безрезультатним.
Практика Верховного Суду Польщі (Sąd Najwyższy) послідовно виходить із того, що таку відповідальність несе кожна особа, яка фактично була призначена до складу правління, незалежно від того, чи була вона внесена до Національного судового реєстру (Krajowy Rejestr Sądowy, KRS), оскільки відповідний запис у реєстрі має лише декларативний характер (рішення Верховного Суду Польщі від 4 березня 2016 р., I CSK 68/15).
Більше того, у рішенні від 25 вересня 2003 р. (V CK 198/02) Верховний Суд Польщі підкреслив, що добросовісність третьої особи щодо змісту запису в реєстрі не діє у зворотному напрямку — особа, яка зазначена в реєстрі як член правління, але фактично ним не є, у певних ситуаціях може нести наслідки, пов’язані з таким записом, якщо сама не вжила заходів для його виправлення.
Практичний висновок є таким: статус «фігуранта» або «підставної особи» не лише не звільняє від відповідальності на підставі ст. 299 KSH, але може поставити таку особу в особливо складне становище.
Як правило, вона не володіє необхідними знаннями та документацією, потрібними для доведення обставин, які дозволяють звільнитися від відповідальності, зокрема для підтвердження того, що заява про визнання банкрутства була подана у належний строк.
3.2. Кримінальна та кримінально-фіскальна відповідальність
На рівні кримінального права використання підставної особи найчастіше може бути пов’язане із сукупною кваліфікацією за кількома положеннями одночасно.
Виставлення або використання фіктивних рахунків-фактур компанією, якою формально управляє «підставна особа», залежно від конкретних обставин справи може кваліфікуватися, зокрема, як:
- злочин, пов’язаний із неправдивим засвідченням обставин у документі — ст. 271 Кримінального кодексу Польщі (Kodeks karny)
- шахрайство — ст. 286 Кримінального кодексу Польщі
- відмивання коштів — ст. 299 Кримінального кодексу Польщі
а незалежно від цього — як відповідні податкові правопорушення або злочини, передбачені Кримінально-фіскальним кодексом Польщі (Kodeks karny skarbowy).
Відповідальність «підставної особи» як співвиконавця
Сама «підставна особа», навіть якщо власними діями безпосередньо не реалізує всіх ознак забороненого діяння, може відповідати як співвиконавець, якщо її внесок — наприклад, надання своєї особи, документів чи підпису — був настільки істотним, що без нього вчинення злочину було б неможливим або суттєво ускладненим.
Усвідомлення участі та практика польських судів
Крім того, якщо особи, які фактично стоять за компанією, створюють організовану злочинну структуру, може виникнути питання про відповідальність за участь в організованій злочинній групі відповідно до ст. 258 Кримінального кодексу Польщі.
Апеляційні суди неодноразово наголошували, що для притягнення до відповідальності за цією нормою необхідно довести усвідомлення особою своєї участі в такій структурі.
Апеляційний суд у Вроцлаві (Sąd Apelacyjny we Wrocławiu) у рішенні від 20 квітня 2023 р. (II AKa 75/23) зазначив, що необхідно встановити, чи усвідомлювала особа існування структури групи та власну участь у ній і чи щонайменше погоджувалася з такою приналежністю.
Це відповідає попередній позиції Апеляційного суду в Кракові (Sąd Apelacyjny w Krakowie), викладеній у рішенні від 26 листопада 2008 р. (II AKa 168/08).
Отже, у судовій практиці детально досліджується ступінь усвідомлення фігурантом характеру своєї участі.
Добре ілюструє це справа, розглянута Апеляційним судом у Варшаві (Sąd Apelacyjny w Warszawie) — рішення від 30 травня 2014 р. (II AKa 72/14).
Обвинувачена стверджувала, що була лише «підставною особою», яка підписувала надані їй документи. Однак суд визнав таку лінію захисту недостовірною з огляду на сукупність доказів, включаючи її власні попередні пояснення, в яких вона визнавала, що фактично та юридично виконувала функцію голови правління компанії.
Чи може, отже, твердження: «я був лише підставною особою і не знав, що підписую» бути ефективною лінією захисту в польському суді?
Як показує наведена судова практика — рідко і лише тоді, коли доказовий матеріал дійсно підтверджує відсутність усвідомлення, а не лише заявлене постфактум незнання.
4. Податкова ординація та податкове право щодо прихованого бенефіціара
Польське податкове законодавство прямо не використовує поняття «słup» — «підставна особа», однак оперує функціональними категоріями, які дозволяють оцінювати те саме явище з податкової точки зору.
4.1. Загальне правило протидії уникненню оподаткування
Ст. 119a та наступні положення Податкової ординації Польщі (Ordynacja podatkowa) — так звана клаузула GAAR (General Anti-Avoidance Rule) — дозволяють податковим органам не визнавати певні податкові наслідки операції, якщо її головною або однією з головних цілей було отримання податкової вигоди, що суперечить предмету або меті податкового закону, а спосіб дії мав штучний характер.
Структура, заснована на використанні підставного учасника компанії або формального керівника, єдиною метою якої є приховування від податкових органів особи, яка фактично розпоряджається доходом, може становити типовий приклад «штучності» у розумінні цих положень.
У такій ситуації податковий орган може визначити податкові наслідки з урахуванням фактичного змісту відносин, тобто виходячи з того, хто насправді здійснював контроль, а не лише з формальної корпоративної структури.
4.2. Звітування про податкові схеми (MDR)
Ст. 86a § 1 п. 13 літ. f Податкової ординації Польщі прямо відносить до особливих розпізнавальних ознак податкової схеми ситуацію, в якій існує непрозора структура юридичної власності або складно встановити фактичного бенефіціара.
Йдеться, зокрема, про використання юридичних осіб або структур, які не здійснюють значної господарської діяльності та зареєстровані, управляються або контролюються в державі, відмінній від держави проживання чи місцезнаходження фактичного бенефіціара.
Роз’яснення Міністерства фінансів Польщі (Ministerstwo Finansów) від 31 січня 2019 р. уточнюють, що саме існування непрозорої або багаторівневої структури ще не означає автоматичного виникнення обов’язку звітування.
Вирішальне значення має те, чи була структура навмисно сформована саме з метою приховування інформації про фактичного бенефіціара.
Це розмежування має принципове значення.
Польське податкове законодавство не забороняє саме по собі створення багаторівневих корпоративних структур або використання іноземних компаній.
Натомість правові та податкові ризики виникають тоді, коли конструкція використовується для навмисного затемнення структури власності та ускладнення ідентифікації фактичного платника податків або бенефіціара.
4.3. Відповідальність третіх осіб та податкового агента
Варто також звернути увагу на механізм, передбачений ст. 41 ч. 4d та наступними положеннями Закону Польщі про PIT, а також ст. 26 ч. 2c Закону Польщі про CIT, до яких відсилає Податкова ординація.
Якщо податковий агент не утримав податок у джерела виплати (WHT) через те, що на підставі загальнодоступної інформації неможливо встановити фактичного учасника, який володіє щонайменше 10% часток або голосів, податкові наслідки — включаючи нараховані відсотки — можуть бути покладені на податкового агента.
Таким чином, законодавець опосередковано встановлює негативні наслідки непрозорості структури власності, навіть якщо формально не було вчинено жодного злочину.
5. Центральний реєстр фактичних бенефіціарів
Обов’язок повідомлення даних до CRBR
Закон Польщі від 1 березня 2018 року про протидію відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (Закон AML) запровадив обов’язок повідомляти до Центрального реєстру фактичних бенефіціарів (Centralny Rejestr Beneficjentów Rzeczywistych, CRBR) дані фізичних осіб, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над відповідним суб’єктом.
На практиці йдеться, зокрема, про учасників, які володіють понад 25% часток або голосів, а якщо встановити таких осіб неможливо — про осіб, які обіймають вищі керівні посади.
Цей обов’язок, що випливає зі ст. 58 та наступних положень Закону AML, поширюється на переважну більшість комерційних товариств, зареєстрованих у Національному судовому реєстрі (Krajowy Rejestr Sądowy, KRS), і має бути виконаний протягом 7 днів з моменту реєстрації компанії або зміни даних про фактичного бенефіціара.
Відповідальність за порушення обов’язків CRBR
За неподання інформації, подання її з порушенням установленого строку або зазначення даних, що не відповідають фактичному стану, ст. 153 Закону AML передбачає грошовий штраф у розмірі до 1 000 000 PLN, який може бути накладений на зобов’язаний суб’єкт.
Крім того, штраф у розмірі до 50 000 PLN може бути накладений безпосередньо на фактичного бенефіціара, якщо він перешкоджає встановленню достовірної інформації.
У 2024 році органи податкової адміністрації винесли кількасот рішень про накладення таких штрафів. Це свідчить про те, що відповідні положення перестали бути суто формальною нормою та перетворилися на реальний напрям compliance-ризику для бізнесу.
Доступ до даних CRBR після рішення TSUE
Істотною якісною зміною стало рішення Суду Європейського Союзу (Trybunał Sprawiedliwości Unii Europejskiej, TSUE) від 22 листопада 2022 року в об’єднаних справах C-37/20 та C-601/20, у якому Суд визнав, що необмежений публічний доступ до даних фактичних бенефіціарів порушує право на приватність та захист персональних даних.
Унаслідок цього польський законодавець обмежив доступ до CRBR органами державної адміністрації та суб’єктами, які можуть продемонструвати обґрунтований правовий інтерес.
Чи означає це, що польський реєстр наближається до кіпрської або панамської моделі, у якій інформація доступна лише регулятору?
Частково — так.
Однак це не змінює найважливішого конструктивного елемента системи: обов’язок повідомляти до CRBR правдиві дані про фактичного бенефіціара залишається безумовним, а його порушення може спричинити адміністративну відповідальність незалежно від того, хто в кінцевому підсумку має доступ до реєстру.
6. Чи можливе в Польщі законне приховування особи фактичного власника?
На цьому етапі варто прямо поставити питання, яке є центральним для всього цього дослідження:
чи існує можливість законно приховати особу фактичного керівника та учасника компанії — хоча б з метою збереження комерційної таємниці, а не для вчинення правопорушення?
Відповідь необхідно розділити на дві площини.
По-перше — щодо державних органів
Щодо податкової адміністрації, Генерального інспектора фінансової інформації (Generalny Inspektor Informacji Finansowej, GIIF), реєстраційного суду та правоохоронних органів така конфіденційність неможлива і не повинна бути метою корпоративної структури.
Польське право не передбачає інституту nominee, який звільняв би від обов’язку розкриття фактичного бенефіціара в CRBR.
Спроба створити аналогічний механізм за допомогою цивільно-правової угоди — наприклад, через довірче володіння частками — не усуває обов’язку повідомлення про особу, яка фактично здійснює контроль.
Довірча угода породжує наслідки насамперед у відносинах між її сторонами, тоді як для цілей AML та податкового законодавства значення має реальне здійснення контролю, а не лише формальний юридичний титул.
Спроба обійти цей обов’язок із одночасним зазначенням фігуранта в KRS та CRBR є саме тим механізмом, щодо якого польське кримінальне та податкове законодавство передбачає відповідні правові наслідки.
По-друге — щодо ринку, контрагентів і конкурентів
Простір для законної бізнес-конфіденційності в Польщі існує, однак він є вужчим, ніж у Делавері чи на Кіпрі, і повинен створюватися за допомогою інших правових інструментів, а не шляхом використання підставних осіб в органах компанії.
До таких інструментів можуть належати, зокрема:
- холдингові структури із законно створеною проміжною компанією — за умови, що вони мають реальне економічне обґрунтування та не використовуються виключно для затемнення структури власності (див. розділ 4.2)
- положення про конфіденційність в інвестиційних та корпоративних угодах між учасниками
- механізми довірчого володіння, прозорі для уповноважених органів, але конфіденційні щодо ринку
- а там, де це має реальне бізнес-обґрунтування, — реєстрація законної компанії спеціального призначення (SPV) у юрисдикції, яка допускає використання nominee, наприклад на Кіпрі або в окремих штатах США
Останній варіант вимагає, однак, належного та своєчасного розкриття польського резидента як фактичного бенефіціара відповідно до застосовних правил — як у відповідному іноземному реєстрі, так і в польському CRBR, якщо структура включає суб’єкт, на який поширюється польський Закон AML.
Чи означає це, що комерційна таємниця в Польщі є фікцією?
Не обов’язково.
Це означає лише те, що межею бізнес-конфіденційності завжди залишаються уповноважені органи державної влади.
Там, де у США, на Кіпрі чи в Панамі законодавство дозволяє обмежити коло осіб, які мають доступ до інформації про фактичного власника, рівнем registered agent, відповідного реєстру або місцевого регулятора, польська правова система вимагає прозорості перед податковими, AML та правоохоронними органами незалежно від того, наскільки обґрунтованим з бізнесової точки зору є інтерес у збереженні конфіденційності.
Читайте також: Проста акціонерна компанія (PSA) у процесі організації — які права та можливості має компанія до внесення до KRS?
7. Підсумок
Інститути nominee director та nominee shareholder, поширені й законні в англосаксонських правових системах, а також у Панамі, не мають прямого відповідника в польському законодавстві.
Те, що за кордоном є корпоративною послугою, яку надають ліцензовані посередники із збереженням обов’язку розкриття даних перед відповідним регулятором, у Польщі — з огляду на відсутність аналогічного правового інституту, а також суворі правила цивільно-правової відповідальності (ст. 299 KSH), кримінальної відповідальності (ст. 296, 299, 300 Кримінального кодексу Польщі, ст. 258 Кримінального кодексу Польщі), адміністративної відповідальності (Закон AML, CRBR), а також антизловживальних механізмів Податкової ординації (ст. 119a, ст. 86a) — функціонує під поняттям «słup» («підставна особа») і розглядається не як інструмент корпоративного структурування, а як патологічне явище господарського обороту.
Законна конфіденційність чи «підставна особа»?
Отже, підприємці, які будують міжнародні структури, повинні чітко відрізняти законну бізнес-конфіденційність, що ґрунтується на належному розкритті інформації перед відповідними регуляторами, від використання фігуранта у польському органі компанії або в реєстрах KRS/CRBR.
Останній варіант, незалежно від мотивації, у Польщі залишається пов’язаним із реальним і системно застосовуваним правовим ризиком.
Важливе застереження
Ця публікація має виключно інформаційний, освітній та публіцистичний характер. Вона не є юридичним висновком, податковою консультацією або рекомендацією щодо конкретної фактичної ситуації.
Запрошуємо членів правління, CFO, податкових консультантів, юридичні фірми, головних бухгалтерів та in-house юристів до обміну досвідом і професійної дискусії.
Автор: A.G.
UH Tax & Business Advisory P.S.A.
Група Unity HUB
Кожна міжнародна структура — незалежно від того, чи базується вона на кіпрському, панамському або американському nominee — має власну правову та економічну логіку і потребує індивідуальної оцінки з урахуванням конкретної структури власності, податкової ситуації та регуляторних вимог. Якщо ви плануєте транскордонну структуру або хочете перевірити відповідність уже існуючої структури польським вимогам CRBR, Податкової ординації та KSH, команда UH Tax & Business Advisory залишається до ваших послуг. Запрошуємо звернутися до нас для індивідуального обговорення цих питань.
Правова база, судова практика та джерела
Правова база та джерела: ст. 299 KSH; ст. 296, 258, 271, 286, 299, 300 Кримінального кодексу Польщі; Кримінально-фіскальний кодекс Польщі; ст. 3, 86a, 119a та наступні положення Податкової ординації Польщі; ст. 41 ч. 4d і 10 Закону про PIT; ст. 26 ч. 2c Закону про CIT; Закон від 1 березня 2018 р. про протидію відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (ст. 2, 58, 60a, 150, 153); рішення Верховного Суду Польщі від 4.03.2016 р., I CSK 68/15; рішення Верховного Суду Польщі від 25.09.2003 р., V CK 198/02; рішення Апеляційного суду у Вроцлаві від 20.04.2023 р., II AKa 75/23; рішення Апеляційного суду в Кракові від 26.11.2008 р., II AKa 168/08; рішення Апеляційного суду у Варшаві від 30.05.2014 р., II AKa 72/14; рішення Суду Європейського Союзу від 22.11.2022 р., C-37/20 і C-601/20. Кіпр: Companies Law Cap. 113; Prevention and Suppression of Money Laundering and Terrorist Financing Law 188(I)/2007 з подальшими змінами, що імплементує Директиву 2018/843/ЄС; Директива Registrar of Companies щодо Beneficial Ownership Register (12.03.2021). Панама: Ley 32 від 1927 р.; Ley 47 від 2013 р. (іммобілізація акцій на пред’явника); Ley 52 від 2016 р. і Ley 254 від 2021 р. (бухгалтерська документація); Ley 129 від 17.03.2020 р. (Sistema Único de Beneficiarios Finales).
Comments are closed.