Особливий правовий статус громадян України в Польщі

У зв’язку з російською агресією на території України та спричиненим нею масовим припливом українських громадян до Польщі, їхнє правове становище в контексті правил перебування на території Польщі було окремо врегульовано спеціальним Законом про допомогу громадянам України.

У нашій статті ми розглянемо цей закон детальніше і постараємося роз’яснити деякі його положення.

Спеціальний закон і легальне перебування в Польщі

Крім встановлення загальної підстави для перебування, визнаної законною до 4 березня 2024 року, Спеціальний закон також встановлює низку рішень для підтримки процесу легалізації перебування всіх громадян України, які проживають у Польщі. Деякі з них є аналогами, передбачених положеннями Закону COVID-19.

Тут слід згадати такі механізми, що стосуються продовження:

• строків перебування та дії національних віз, виданих громадянам України, що припадають на період після 24 лютого 2022 року – еквівалентно продовженню строків перебування та дії національних віз, передбачених Законом про COVID-19;
• строків дії дозволів на тимчасове проживання (виданих громадянам України), які припадають на період після 24 лютого 2022 року, – рівнозначно продовженню строків дії дозволів на тимчасове проживання, передбачених Законом про COVID-19;
• строків виконання зобов’язання громадян України покинути територію Польщі, що випливає з арт. 299 уст. 6 Закону про іноземців, що припадають на період після 24 лютого 2022 року (арт. 42 уст. 6 Спеціального закону) – еквівалент продовження строків виконання зобов’язання покинути територію Польщі, передбаченого Законом про COVID-19;
• встановлених строків добровільного повернення (тепер – строків добровільного виїзду), визначених відповідно до арт. 315 уст. 1 Закону про іноземців у рішеннях про зобов’язання іноземця повернутися, виданих громадянам України, що припадають на період після 24 лютого 2022 року (арт. 42 уст. 7 Спеціального закону) – еквівалентно подовженню строків добровільного повернення (строків добровільного виїзду), передбачених Законом про COVID-19;
• строків дії виданих громадянам України карт побиту, що припадають на період після 24 лютого 2022 року (арт. 42 уст. 8 п. 1 Спеціального закону) – еквівалентно продовженню строків дії карт побиту, передбачених Законом про COVID-19;
• строків дії польських посвідчень особи, виданих громадянам України, що припадають на період після 24 лютого 2022 року (арт. 42 уст. 8 п. 2 Спеціального закону) – еквівалентно продовженню строків дії польських посвідчень особи, передбачених Законом про COVID-19;
• строків дії документів “дозвіл на толерантне перебування”, виданих громадянам України, які припадають на період після 24 лютого 2022 року (арт. 42 уст. 8 п. 3 Спеціального закону) – еквівалентно продовженню строків дії документів “дозвіл на толерантне перебування”, передбачених Законом про COVID-19.

У нинішньому вигляді закон продовжує термін дії до 4 березня 2024 року.

ВАЖЛИВО!

Якщо до 24 лютого 2022 року громадянин України скористався певним варіантом рішення в межах Закону про COVID-19, він може продовжувати користуватися положеннями його аналога у Спеціальному законі.

Спеціальний закон (арт. 42 уст. 11) надає правове підґрунтя для перебування громадян України на території Польщі, визнаного законним у період до 4 березня 2024 року, якщо допустимий термін перебування на цій території внаслідок наявності шенгенської візи, виданої польським органом, візи, виданої іншою державою Шенгенської зони, посвідки на тимчасове проживання, виданої іншою державою Шенгенської зони, або в межах безвізового режиму, припадає на період після 24 лютого 2022 року. Це рішення не має аналогів у положеннях Закону про COVID-19. Не таким аналогом є положення 15z1 уст. 1 Закону про COVID-19, у якому йдеться про проживання на території Польщі на день 14 березня 2020 року. Отже, для забезпечення дії арт. 42 уст. 11 Спеціального закону, дозволений термін перебування, що випливає з шенгенської візи, іноземної посвідки на проживання або безвізової подорожі, має закінчуватися не раніше 24 лютого 2022 року.

Після 31 липня 2023 року спеціальні рішення, передбачені в арт. 42 Спеціального закону, вже не доступні для громадян України, перебування яких було визнано законним у зв’язку з їхнім перебуванням на території Польщі 14 березня 2020 року в межах дозволеного короткотермінового перебування, наприклад, у межах безвізового режиму (арт. 15z1 уст. 1 Закона о COVID-19).

Аналогічним чином, якщо положення Закону COVID-19 не поширюються на громадянина України, і до кінця 31 липня 2023 року він не подасть відповідну заяву на ім’я воєводи протягом строку, подовженого згідно з цим положенням, він більше не зможе продовжувати посилатися на можливість подачі такої заяви своєю поведінкою та наслідками, що випливають із цього, для законності перебування в країні під час судового розгляду.

Зі свого боку нагадаємо:

Арт. 42а уст. 1 Спеціального закону передбачає спеціальну, допоміжну підставу для видачі дозволу на тимчасове проживання громадянам України строком на 1 рік, яка діє до 4 березня 2024 року. У разі якщо була підстава для відмови у видачі дозволу на тимчасове проживання громадянину України у зв’язку з тим, що він своєчасно не подав заяву про його видачу (відповідно до арт. 100 уст. 1 п. 9 Закону про іноземців), завжди зберігатиметься можливість видачі такого дозволу строком на 1 рік на підставі арт. 42a уст. 1 Спеціального закону.